Значна частина повсякденного життя людей обертається навколо обміну товарів і послуг на інші товари та послуги. У своїй роботі ми виробляємо продукти або надаємо послуги, яких потребують або яких хочуть інші, і витрачаємо зароблені гроші на те, що потрібно або чого хочемо ми.
Еволюція грошей і платежів
Від початку людського суспільства ми пройшли кілька значних змін у способі торгівлі. Дуже приблизно можна сказати, що ці фази були такими:
Бартер: прямий обмін
У мене є корова, у вас кури. Ми обмінюємо курей на корову.
Обмін на дефіцитний ресурс
У мене є корова, у вас є золото. Я обмінюю свою корову на золото й набуваю інші речі за це золото.
Валюта, забезпечена ресурсом
Замість того, щоб носити з собою золото чи подібне, паперові банкноти або монети представляють кількість дефіцитного ресурсу, як-от золото, що зберігається в сховищі.
Фіатна валюта
Сучасні валюти, як-от євро, USD і GBP, є фіатними валютами і не забезпечені жодними ресурсами реального світу. Багато людей вважають, що забезпечені, але це не так. Фіатні валюти були створені, щоб надати центральним банкам і урядам більший контроль над економікою, адже вони можуть створювати їх у такій кількості, у якій побажають, теоретично збалансовуючи інфляцію, спричинену збільшенням грошової пропозиції (яка розбавляє вартість валюти в обігу), процентними ставками та іншими інструментами.
цифрові платежи
Нині більшість платежів цифрові, що означає, що фізична валюта більше не потрібна для більшості транзакцій, принаймні в західних країнах.
Шостим кроком цієї еволюції є технологія блокчейн та криптовалюти.
Фіат: надмірно централізований і надмірно контрольований?
Ефективність фіатних валют у стабілізації економіки легко критикувати, адже ми можемо просто спостерігати безперервний цикл підйомів і спадів, який нам усім надто добре знайомий, зростаючу інфляцію й наростаюче невдоволення. Дедалі більше людей усвідомлюють, що наратив про «речі дорожчають» через інфляцію насправді пов’язаний зі «знеціненням наших грошей».
Інший бік аргументів проти нинішньої моделі: постійно зростаючий рівень централізації та контролю, який мають уряди й банки. В ідеальному світі це не мало б значення, але коли грошова пропозиція, процентні ставки тощо використовуються як політичні інструменти групами з конкуруючими політичними поглядами, годі сподіватися на стабільність і довгострокове планування. Так само важко уявити, що політика щодо вільного руху коштів між людьми, компаніями й державами в таких обставинах ухвалюється нейтрально.
Сучасні цифрові фіатні платіжні системи спираються на неймовірно складні централізовані реєстри (списки транзакцій). Централізація цих реєстрів означає, що компанії, які за ними стоять, можуть чинити масовий контроль над окремими компаніями й навіть цілими галузями.
Якщо ви фізично віддаєте фіатну валюту комусь іншому, її в вас більше немає. Це інтуїтивно зрозуміло, і саме це ми уявляємо під час усіх своїх транзакцій навіть сьогодні; ми візуалізуємо, як фізичні гроші летять повітрям до місця призначення.
Однак це правда лише щодо фізичної валюти: паперових банкнот і монет. Насправді більшість фіатної валюти навіть не існує у фізичній формі. Це здебільшого просто цифри на комп’ютерах. Щоб відстежувати, хто що кому надіслав, а отже й баланс кожної окремої людини, ми покладаємося на посередників. Іноді на БАГАТО посередників!
Блокчейн пропонує альтернативу. Головна концепція, що робить технологію блокчейн ключовою для переходу від нинішньої моделі, це можливість передавати право власності на цифрові активи без потреби в централізованому реєстрі. Простіше кажучи, і хоча з усього, що ви чули в мейнстримних медіа, так може не здаватися, це робить цифрові активи більш схожими на фізичні.
Повернення до децентралізації
У децентралізованій системі люди зберігають власне багатство в будь-якій формі, яку обирають і/або яка загальноприйнята в їхньому суспільстві. З часом це ставало дедалі рідшим, здебільшого через занепокоєння щодо безпеки. «Мої гроші безпечніші в банківському сховищі, ніж під матрацом», припускаємо ми.
Блокчейн-гаманці по суті є надзвичайно захищеними електронними банківськими сховищами, до яких ми маємо доступ звідусіль. Люди часто не усвідомлюють, що більш децентралізована система є просто поверненням до того, що робилося протягом більшої частини людської історії: самостійного зберігання власних заощаджень.
Отже, підсумовуючи, незалежно від того, наскільки складними багато людей вважають технологію блокчейн і крипто, надсилання, наприклад, 1 USDT у блокчейні набагато більше схоже на передачу фізичної доларової купюри, ніж на банківський переказ 1 USD.
Ширші наслідки
Ширші наслідки є далекосяжними й потенційно здатними змінити світ.
- Скільки контролю ми хочемо мати над власними коштами?
- Чи слід нам і надалі дозволяти урядам і центральним банкам контролювати грошову пропозицію, інфляцію та процентні ставки?
- Як нам підтримувати належний баланс між децентралізацією та безпекою: як індивідуальною, так і колективною?
